Промова Голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова
Про що ми говоримо, коли говоримо про Крим
20 березня 2026 року в Центрі сучасного мистецтва Замок Уяздовський було відкрито виставку Про що ми говоримо, коли говоримо про Крим, організовану платформою культури пам’яті Минуле / Майбутнє / Мистецтво на замовлення Українського інституту за підтримки Програми «Партнерство заради сильної України».
Під час вернісажу ми мали честь приймати голову Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова. Нижче публікуємо текст його виступу:
- Вітаю шановне панство, організаторів та гостей виставки!
- «Крим завжди був брамою між великими цивілізаціями», — кажуть нам організатори виставки, і вони абсолютно праві.
- Брама передбачає рух у два боки — обмін ідеями, культурами, сенсами.
- Крим як брама — це місце зустрічі Сходу і Заходу, Ісламу і Християнства, степу і моря.
- Історично Крим поєднував Україну та Центральну Європу із Середземномор’ям і Близьким Сходом — і навпаки. Це був простір, де відмінності ніколи не ставали перешкодою, а перетворювалися на джерело унікального культурного сплаву.
- Цей сплав культур, вірувань і традицій не просто сформував кримськотатарський етнос м він викував народ, чия ідентичність стала живою сполучною ланкою між світами. Унікальність кримських татар полягає в глибокій самобутності, яка збагачує загальнолюдську цивілізацію та є невід’ємною частиною світового культурного різноманіття.
- Однак росії, яка століттями нарощувала свою м’язи, насичуючись землями й життями сусідів, ніколи не було потрібне «перехрестя світів» — їй був потрібен «форпост».
- Вільний і багатоликий Крим завжди стояв на заваді агресивним намірам Москви. Саме в цьому криється причина знищення Кримського ханства та захоплення півострова у 1783 році, геноциду кримськотатарського народу, скоєного радянським режимом у 1944 році.
- Сьогодні росія відчайдушно намагається стерти пам'ять про триста сорок два роки державності кримськотатарського народу — Кримське ханство, підміняючи тяглість століть штучними міфами про «ісконно русскій Крим».
- Саме тому напад росії на Україну та окупація Криму в лютому 2014 року — це не лише акт територіального загарбання. Це замах на саму природу людської цивілізації як відкритої системи.
- Коли росія репресує кримськотатарський народ, вона намагається вирвати з тіла людства живий орган, відповідальний за діалог, пам’ять і саму суть свободи.
- Тому питання деокупації Криму — це:
- захист права світу на різноманітність та відновлення глобального балансу, бо «брама», яку намагаються замурувати, має знову стати місцем зустрічі, а не лінією фронту;
- моральний обов’язок перед майбутнім: довести, що самобутність і право корінних народів бути собою сильніші за імперське прагнення до одноманітності та неволі;
- це надання шансу кримськотатарському народові зберегтися на власній землі та вільно розвиватися у єдиній європейській родині вільних народів.
- Отже, сьогодні, дивлячись на твори наших митців, ми бачимо: ця «брама» все ще відчинена — у наших серцях і думках. І наше завдання, зробити так, щоб вона знову стала реальністю.
- Yaşasın Qırım! / Хай живе Крим!
- Qırım — Ukrayinadır! / Крим – це Україна!
- Слава Україні!
