Вернісаж виставки
Про що ми говоримо, коли говоримо про Крим? Про море чи про степ? Про Ялтинську конференцію 1945 чи про Скіфську державу? Про піонерський табір «Артек» чи про радянський геноцид кримських татар у 1944 році? Про відпустку на морі чи про втрачений дім? Те, що бачиться, залежить від того, хто дивиться. Досвіди зустрічей з Кримом можуть бути настільки різними, ніби люди згадують різні континенти. Чому це так?
Крим — півострів у Чорному морі, який протягом тисяч років був точкою зустрічі різних цивілізацій. Цей півострів є рідною землею кримських татар, які мали там свою державу та сьогодні вчергове зазнають колоніального тиску. Це півострів, просякнутий боротьбою, напругою, любов’ю та надією. Виставка представляє рефлексію сучасних українських, в тому числі кримськотатарських митців й мисткинь на відчуття втрати Криму після російської окупації півострова в 2014 році.
Серед учасників — художники і художниці різних поколінь.Ті, хто народилися в Криму, і ті, для кого Крим є частиною мандрівного досвіду. Севіля Нариман-кизи та Еміне Зіятдін рефлексують різні виміри кримськотатарської ідентичності в ситуації втрати дому, а Рустем Скибін додає тему спротиву і захисту рідної землі.
Юрій Єфанов перетворює спогад про рідне місто Гурзуф у Криму, недосяжне сьогодні, на диджитальну симуляцію публічного простору, яка не стільки фіксує минуле, скільки створює можливі сценарії майбутнього.
Антон Шебетко з вдячністю та сумом розповідає про спільноту ЛГБТ+ в селищі Сімеїз, що збиралася на «диких пляжах» та в кафе-барі «Єжи»: цей світ свободи вже не буде існувати так, як до 2014 року.
Живопис та графіка Романа Михайлова, Ельміри Шемседінової, Олексія Борисова в різний спосіб відсилають глядача до образу кримського горизонту, в який важливо пильно вдивлятися.
Кінетична скульптура Віталія Кохана фіксує мерехтіння між туристичним символом Криму та символом скорботи або ж стійкості, мужності в кримськотатарській культурі.
Іронічні рефлексії Олега Тістола щодо стереотипних символів відпочинку на морі втілюються в серії «Південний берег Криму», одна з робіт якої представлена на виставці.
А дещо фантасмагоричний пейзаж Павла Макова є одним із перших звернень художника до наскрізної в його творчості теми місця — від картографічного і топографічного дослідження до метафоричного осмислення.
Медитативний перформанс Влодка Кауфмана та Халіла Халілова оприявнює прагнення кримських татар повернутися додому попри імперське зусилля стерти саму пам’ять про народ.
Українські митці рефлексують, чим є Крим для України. В Замку Уяздовському ми питаємо: чим є Крим для Європи? Колись Адам Міцкевич з тугою вдивлявся в рештки кримськотатарських фортець. Він відчував, як їхня реальність перетворюється на минуле, та згадував власну батьківщину. Про що сьогодні думає Європа, коли думає про Крим? А про що думає Крим?
- Митці й мисткині
- Олексій Борисов, Юрій Єфанов, Еміне Зіятдін, Влодко Кауфман, Віталій Кохан, Павло Маков, Роман Михайлов, Севіля Наріман-кизи, Рустем Скибін, Олег Тістол, Халіл Халілов, Антон Шебетко, Ельміра Шемседінова
- Кураторки і куратор
- Катерина Семенюк, Оксана Довгополова, Алім Алієв
