Ліза Маді (Палестина)
Ліза Маді — палестинська візуальна художниця, яка нині мешкає в Польщі. Її мистецька практика виростає з особистого досвіду, що осмислюється як джерело візуального й концептуального знання, сформованого життям у крихких і тимчасових умовах — між тим, що минуло, і тим, що досі залишається незавершеним. Її роботи звертаються до тематики лімінальних просторів, ідентичності, пам’яті, втрати та життя в умовах вимушеної міграції — не як до абстрактних понять, а як до втілених досвідів, що формуються на перетині тіла, місця й часу.
Маді розглядає мистецтво як безперервний процес дослідження й експерименту, а не як завершений або остаточний результат. Основним медіумом художниці залишається акриловий живопис на полотні, однак вона також працює з інсталяцією, просторовими інтервенціями, відео та текстом. Вибір медіуму щоразу зумовлений характером конкретного досвіду та тим, чого він потребує з погляду матеріальної присутності або відсутності, ваги чи крихкості.
Пам’ять відіграє центральну роль у її творчості, зокрема пам’ять, пов’язана з місцем — таким як дім, вікно, кордони чи деталі повсякденного життя. Особисті архіви та фрагменти реальності художниця трансформує, включаючи їх у візуальну мову своїх робіт. Уникаючи мови прямої документації, Маді створює простори, що відкривають можливість для рефлексії та переживання розривів, очікувань і неоднозначностей.
Її практика перебуває під сильним впливом політичних і соціальних контекстів, у яких вона функціонує, а також тривалого стану надзвичайності, що призвів до переосмислення таких понять, як «безпека» та «приналежність». У цьому вимірі мистецтво постає формою тихого спротиву та спробою відновлення зв’язку між індивідом і світом — не через гасла чи буквальні наративи, а через жести, сліди й те, що залишає по собі відсутність.
Художниця брала участь у численних групових виставках у Палестині, Європі та Сполучених Штатах Америки, зокрема в кількох павільйонах Бієнале Гази (2024–2025), а також у виставках у Каїрі та Лондоні й у проєкті, організованому Goethe-Institut. Через свою практику Маді постійно досліджує, у який спосіб мистецтво може функціонувати як тимчасовий простір слухання, визнання та трансформації.
